За святковим столом

За святковим столом ми збираємось, друзі, не часто,

Бо щоденних турбот навалилось – хоч греблю гати.

Може саме тому дороге нам це свято квітчасте,

Що стежкам до сердець не дає полином зарости.

        Так зігріймося ж словом і поглядом, дотиком ніжним

        І забудьмо на мить, що не завжди солодке життя.

        Лиш згадаймо про тих, кого звати до гурту запізно,

        І кого не збагнуть нам ніколи уже до пуття.

Я не майстер промов пишномовних й тостів за здоров’я,

Та усе ж до кінця доведу ці незграбні рядки.

Тож нехай ваші очі палають незгасно любов’ю,

Щоб вогню того стало на довгі-предовгі роки.